Віталій Мосейчук у своїй «Книзі Маразмів України» сьогодні опублікував черговий маразм в сфері інтелектуальної власності.

Але на наш погляд, автор статті не уважно читав закон “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та Цивільний кодекс.

Аналогічно їх читають і роботодавці винахідникам.

Тому будьте уважними!

З 1 листопада 2008 року доступ до бази даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» надавався безкоштовно, на підставі розпорядження Державного департаменту інтелектуальної власності від 19.05.2008 №44 на доручення першого віце-прем’єр-міністра №23093/1/1-08 від 26.04.2008 на рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16.04.2008 (протокол №14) (п. 2.20. Відкрити безкоштовний доступ до бази даних Укрпатенту «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг»).

Але з 12 січня 2009 року, згідно з розпорядженням Державного департаменту інтелектуальної власності № 111 від 31 грудня 2008 року, у базі даних "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" виключені із множини раніше установлених критеріїв пошуку наступні поля: "віденська класифікація", "ключові слова", "власник", "адресат".

В наслідок чого, база даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» стала не придатною для користування – безкоштовний доступ до неї припинено. А значить, доручення першого віце-прем’єр-міністра №23093/1/1-08 від 26.04.2008 на рішення Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти від 16.04.2008 (протокол №14) не виконується.

Базою вдалося покористуватись лише 73 дні!

Відповідно до  статті 4 Закону України від 11.07.2001 р. №2623-III "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" пріоритетні напрями розвитку науки і техніки та їх обґрунтування подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України кожні п’ять років до першого березня останнього року дії попередніх пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. Таким чином законодавці вважають, що науково-технічний прогрес рухається п’ятирічками... Такої неповаги до науки та власної інтелектуальної держави годі шукати. Одразу при новому, кардинальному прориві Кабмін має змінювати пріоритетні напрями розвитку науки і техніки, а не чекати на завершення п’ятирічки.

Цей маразм яскраво вказує на відношення держави до інтелекту. Відповідно до пункту 14 Порядку визначення оціночної вартості об'єктів права інтелектуальної власності, що перебувають у державній власності або були створені (придбані) за державні кошти, з метою зарахування на бухгалтерський облік, який затверджено Наказом Фонд державного майна від 13.12.2005 р. № 3162 та зареєстровано у Мін’юсті України 25.04.2006 за № 479/12353, об’єкти, які виявлені під час інвентаризації як такі, що не відображені в бухгалтерському обліку і щодо яких за рішенням комісії в майбутньому існує ймовірність надходження (отримання) економічних вигод від їх використання, оцінюються в 1 гривню.

Права інтелектуальної власності та права володіння чужим майном знаходяться в одному розділі Цивільного кодексу – розділі II "Речові права на чуже майно" книги третьої, тим самим законодавець визнає аналогічність прав інтелектуальної власності та права користування майном. Більше того, виходить так, що Цивільний кодекс розглядає і інтелектуальну власність і речові права на майно в основному під кутом їхньої належності третім особам, оскільки  говорить про чуже майно в назві розділу. Це досить смішно, але не скасовує аналогії прав інтелектуальної власності та прав користування майном. З іншого боку це констатація факту – дійсно, в нашій країні більшість власників інтелектуальної власності через несприятливе бізнес-середовище майже не можуть користуватися власною інтелектуальною власністю на власних фірмах, підприємствах та як приватні підприємці – мусять віддавати права на їхнє використання у вигляді ліцензій, ліцензійних договорів тощо в кращому випадку чужим людям.

Згідно з Указом Президента України від 27.04.2001 р. № 285/2001 “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” Кабінету Міністрів України доручено створення державної патентної бібліотеки з філіалами у регіонах. На виконання цього Указу прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1215 “Про утворення Державної патентної бібліотеки”, але на практиці патентну бібліотеку так і не створено. Досі функції центральної патентної бібліотеки виконує Державна науково-технічна бібліотека України. Але її фонди обмежено і вона не має регіональних філій, а тому українські винахідники змушені винаходити велосипеди або нічого не винаходити.

За домовленістю з автором "Книги Маразмів України", Віталієм Мосейчуком, на сайті Профспілки винахідників та інноваторів створено рубрику "Маразми України в сфері інтелектуальної власності". Першими в неї ввійдуть авторські статті Віталія та наші статті щодо історії з Гільдією Акторів Кіно, Гільдією Винахідників та Гільдією Програмістів.

Запрошуємо і Вас скористатись нашим "рупором" - вказати на казуси та маразми в нашому законодавстві в сфері інтелектуальної власності.