11-00…12-00 21 січня 2010 р.

УКРІНФОРМ, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 8

Глобальна правда про глобальні речі. Андре де Сото про природу злиднів: ми уже там попри успадкований науково-технічний потенціал й природні ресурси…

 Андре де Сото, «Таємниця капіталу». «Вартість мертвого капіталу в єгипетській нерухомості становить … 240 млрд дол. Це в 30 разів перевищує вартість усіх акцій на фондовій біржі Каїра, і у 55 разів перевищує вартість усіх прямих іноземних інвестицій у цю країну».

 В Україні оцінено менше десяти відсотків землі, яка знаходиться за межами населених пунктів.

 Андре де Сото, «Таємниця капіталу». «У кожній країні … підприємницька винахідливість бідноти створила багатство в широкому масштабі ― багатство, яке також складає чи не найбільше джерело потенційного капіталу для розвитку цих країн. Вартість цих активів не тільки перевищує активи держави/уряду, місцевих фондових ринків і прямих іноземних інвестицій; вони також набагато більші, ніж уся допомога від розвинених країн і усі кредити, які видає Світовий банк».

 В Україні завдяки спрощеній системі оподаткування i ведення бухгалтерського обліку від 30 до 60 відсотків валового внутрішнього продукту знаходиться «в тіні» і біля 70 млрд. гривень готівкою поза обліку забезпечує функціонування тіньової економіки. На момент оцінки ця сума майже дорівнювала 16 млрд. доларів позики Міжнародного валютного фонду. Але гроші «в тіні» все ж таки працюють на частину населення країни, а позика МВФ працює на…?

 Андре де Сото, «Таємниця капіталу». «Якщо взяти дані з обстежених чотирьох країн і спроекту-вати на увесь третій світ та посткомуністичні країни в цілому, результати вражають ще сильніше. Можна приблизно визначити, що 85 % земельних ділянок у містах і від 40 до 53 % у селі знаходяться у такому володінні, яке не дає можливості використовувати їх для створення капіталу. …За нашими підрахунками, загальна вартість нерухомості, яку використовує біднота країн третього світу та посткомуністичних країн, але яка не є її законною власністю, становить щонайменше 9,3 трлн дол.».

 Якщо Україна не змінить ставлення до своїх людських і природних ресурсів, то неминуче за каденції наступного президента може стати або банкрутом, або васалом Москви. У «західних демократій» просто не вистачить коштів, які у т.ч. були вивезені з України до офшорів й інвестовані в їхні економіки, щоб допомогти молодій державі грошима, а не консалтингом в обмін на преференції транснаціональним компаніям чи структурам Світового банку.

 Андре де Сото, «Таємниця капіталу». «Над цим числом варто поміркувати. 9,3 трлн дол. – це майже вдвічі більше за загальну кількість валюти США, яка циркулює в господарському обігу всього світу. Це майже дорівнює загальній вартості усіх компаній, виставлених на 20 найбільших фондових ринках світу: біржах Нью-Йорку, Токіо, Лондона, Франкфурта, Торонто, Парижу, Мілана, у системі NASDAQ та ін. Це у понад 20 разів перевищує суму прямих іноземних інвестицій в усі країни третього світу і посткомуністичні країни за період 1989…1999 рр., у 46 разів – суму кредитів Світового банку за три останні десятиріччя, і в 93 рази – суму економічної допомоги, наданої розвиненими країнами третьому світу за той самий період».

 Склалося враження, що Україні, може як й іншим пострадянським країнам, допомагають щоб забрати, а не щоб дати. Даючи долар українському науковцю – економлять десять і забирають тисячу. Даючи кредит на ріпак – вивозять увесь врожай... В Україні не залишають коштів, щоб на них міг зростати і розвиватися національний малий і середній бізнес. А процес «створення пілотних малих підприємств за кошти «допомоги», як правило, пряма корупція...

Андре де Сото, «Таємниця капіталу». «Невдовзі після закінчення Громадянської війни викладач на ім’я Расселл Конуелл їздив Америкою і розносив послання, яке збудило мільйони людей. Він розповідав історію про індійського купця, якому пророк напророчив, що той скоро безмежно розбагатіє якщо знайде заповітний скарб. Купець мандрував світом і повернувся додому постарілий, сумний і переможений. Увійшовши у покинутий дім, він відчув спрагу, але з’ясувалося, що колодязь на його землі пересох. Утомлений, він знайшов лопату і почав копати новий і тієї ж миті натрапив на Голконду ― найбільшу алмазне родовище у світі.

Ця історія дуже повчальна. Лідерам країн третього світу і посткомуністичних країн немає потреби оббивати пороги міністерств закордонних справ і міжнародних фінансових установ у пошуках допомоги. У найбідніших районах цих країн, прямо в нетрях хрущоб приховані якщо не гектари діамантових родовищ, то трильйони доларів. Ці величезні гроші готові до використання, варто лише відкрити таємницю перетворення приватної нерухомості на живий капітал».

 Курчат рахують восени. Майже два десятиліття дають підстави говорити про результати «допомоги». Прошу журналістів і урядовців назвати успішно завершений проект Світового банку, успішність якого можна довести з точністю до показу.

 Андре де Сото, «Таємниця капіталу»: «Сьогодні великою мірою різниця між розвиненими країнами і рештою світу – це різниця між країнами, де власність є широко розповсюдженою та країнами, де класи розподілено на тих, хто може зафіксувати право власності й виробляти капітал і тих, хто не може. Якщо метаюридичні права власності не задовольняються, ці країни можуть плентатись позаду зі своїми подвійними економіками – з так званим законослухняним сектором з одного боку, та збіднілим метаюридичним сектором з іншого. Але з покращанням інформованості та комунікацій бідні краще розумітимуть, чого у них нема, їхнє незадоволення режимом юридичного апартеїду невідворотно зростатиме. В якийсь момент ті, хто знаходяться за бортом, будуть змобілізо-вані проти статусу кво людьми, які мають політичні цілі та яким протестні настрої ідуть на користь. «Якщо ми не винайдемо шляхи, як можна зробити глобалізацію менш дискримінаційною, - говорить Клаус Шваб з Всесвітнього Економічного Форуму, - нам доведеться зіткнутися з перспективою повернення гострої соціальної конфронтації минулого, збільшеною до міжнародних масштабів».

 На що досі була спрямована допомога Світового банку, зокрема в Україні? – На реформи, скажете ви зі слів надавачів і отримувачів кредитів та технічної «допомоги».

А що таке «реформи»? – Це процес без початку і кінця для громадян і, водночас, це конкретна бізнесова операція з реалізації практичних комерційних інтересів «сторін», чітко визначеними в часі та в грошових результатах «процесу реформ». Бо за цим стоять ГРОШІ, ВЕЛИКІ ГРОШІ, НАШІ ВЕЛИКІ ГРОШІ, які відбирають у НАС і у НАШИХ дітей в обмін на «процес реформ»!Але для чого при цьому нас убивати?

 500 000 000 доларів в кредит за скасування обов’язкової сертифікації

продуктів харчування: про комерційні інтереси і смерть платників…

 З 2007 р. Державний комітет з питань технічного регулювання і споживчої політики виступає проти відміни обов’язкової сертифікації продуктів харчування. Це не призведе до поліпшення її якості і одночасно зробить неконтрольованими шляхи надходження на споживчий ринок України низькоякісної, фальсифікованої і небезпечної продукції. На ринку може опинитися до 70% неякісної продукції, яку як би можна з’їсти й зразу не померти. В цивілізованих країнах таке собакам не дають, бо не гуманно: довго страждають й ліки дорогі. Але наші ветеринарні медики вважають, що якщо клієнт не зразу помирає, то можна їсти ковбасу з туалетного паперу, який безпечний…

Експортери також опиняться у невигідному положенні, так як Україна підписала угоди з низкою країни про взаємне визнання сертифікатів. Флорентіно Бланк з Міжнародної Фінансової Корпорації (бізнесова структура Світового банку), зовсім як «вічно живий» постійно нагадував, що це підписане гарантом здоров’я і життя українців зобов’язання України перед країнами-членами СОТ. Переклад цих зобов’язань, між іншим, було розсекречено і опубліковано тільки після підписання...

В тому, що скасування обов'язкової сертифікації 17 груп харчової продукції національних виробників ставить його в не рівні умови з імпортерами і життя споживачів не турбують міністра економіки країни: це є однією з ключових умов надання Світовим банком позики у сумі 500 млн. доларів США для фінансування дефіциту державного бюджету. А звідкіля цей дефіцит?

 Світовий банк і корупція: тендер за ваші гроші не для вас? Про механізми….

 Андре де Сото, «Інший шлях». «Одна зі згубних помилок наших правителів була в тому, що вони піклувалися про видатки виробництва, а не про видатки здійснення оборудок. Ми переконані, що важливіші за все саме видатки на укладання контрактів і потрібно використовувати законотворчу владу для усунення перешкод на шляху до процвітання. А турботу про видатки виробництва необхідно залишити виробникам, забезпечивши їх правовими інститутами, які роблять ринкову конкуренцію інструментом скорочення непродуктивних видатків».

 Світовий банк за майбутні кошти українських платників податків оголосив у 2004 р. тендер на втілення "Проекту розвитку прав власності на землю у сільській місцевості та кадастру (Кредит №4709-UA). Вигравали іноземні фірми. Бо тендерні документи "Перетворення сертифікатів частки земельної ділянки на право власності на земельну частку (пай) у державні документи / державні акти на право власності на земельну ділянку та створення базових карт і кадастрових індексних карт (№ DKZ-038) містили наступні "Інструкції претендентам для заповнення пунктів подання": (4.5) Кваліфікаційні критерії у підпункті 4.5 модифікуються наступним чином: (a) Середній щорічний дохід протягом останніх трьох років, має перевищувати еквівалент 2,5 млн. доларів США для кожного лоту (0,45 млн. дол.). В Україні фізично не існувало спеціалізованих підприємств, які б могли задовольнити цю вимогу і чиновники Державного комітету земельних ресурсів України знали про це. "Польські" фірми виграють тендери на поставки танків "Маde in USSR/Україна, бо у них відкат ще до пострілу гармати, якщо такого навіть і не буде...

 Наш уряд не забезпечив те, щоб тендерні умови були оприлюднені українською мовою. Уряд допустив, що тендерні умови стосувалися саме виробничих питань, а не умов укладання контакту. Внаслідок цього українські підприємства в принципі не могли брати участь в тендері за українські гроші для українських споживачів. Тендер виграла польська фірма. Нагадаємо, Польща – одна з п’яти ракетобудівних космічних країн з власним виробництвом ракет і супутників, глибокими традиціями в аерокосмічній галузі й т.п., тому в радянські часи в їхніх паспортах писали «спекулянт», що з давньопольської на сучасну київську перекладається як «космонавт Світового банку»… Але якщо серйозно, то внаслідок такої ситуації з вини української влади маємо наступне:

1. Гроші українських платників податків працюють на економіки інших країн.
2. Український уряд змушений знову позичати кошти для виконання соціальних зобов’язань.
3. Коштів не вистачає на системні перетворення та технологічне оновлення, бо на це власні кошти не заробляються, а іноземні інвестори свідомо не дають: навіщо їм конкуренція?
4. Українські підприємства не мають ресурсів розвитку для рівноправної конкуренції з іноземним бізнесом навіть за внутрішній ринок у власній країні.
5. Відсутність тендерної документації українською мовою, яка розробляється для України під українські гроші, свідчить про глибоку неповагу функціонерів Світового банку як до отримувача позики і потенційних українських (небажаних) учасників тендеру, та і до Держави Україна та її громадян.
6. Відсутність документації національною мовою свідчить, що функціонери Світового банку і урядові високопосадовці з самого початку мали за мету уникнути гласності, громадянського контролю та відповідальності за результати реалізації «проектів Світового банку».
7. Відсутність оприлюдненої вичерпної інформації про результати й ефективність подібних проектів Світового банку в Україні, Росії, Румунії, Молдові та інших країнах можуть більше свідчити про корупційну сутність таких проектів та нездорові мотиви їхніх ініціаторів, ніж про турботу про суспільно-значимі пріоритети суспільства.

 Попри останні відомі титанічні зусилля влади, з майже восьми мільйонів актів щодо права на земельні паї видано біля мільйона й нема гарантій, що частина з них не буде визнана недійсними внаслідок, наприклад, того, що картографічна інформація від Світового банку була безнадійно застаріла й навіть ріки змінили свої русла…

В масштабах країни – то є ніщо. В масштабах маленького українця – то є трагедія. Бо ні наша влада, ні чиновники Світового банку, ні іноземний переможець тендеру до того вже не матимуть діла. І отой маленький українець, як і мільйони тих, хто досі не отримали акта на землю, так і будуть з неоціненою власністю вічними жебраками нового глобального світу якщо не отруять.

То чи не на часі вивести структури Світового банку за периметр владних коридорів, а діяльність його самого і його бізнес-структур поставити на контроль українського суспільства? Гроші ж треба буде повертати нам і нашим дітям, а не чиновнику…

Цією прес-конференцією ми тихенько починаємо цей процес і Вас запрошуємо залучатися!

Галенко Іван Вікторович, к.т.н., (www.galenko.org.ua)

голова Комісії з інноваційної та інвестиційної діяльності

Ради національних асоціацій товаровиробників (www.rnat.org.ua)

при Кабінеті Міністрів України

ivgalenko@gmail.com

Ця прес-конференція не про діючий уряд України чи уряди вчорашнього дня.

І не про видатного вченого і діяча Андре де Сото, який пізнав в Україні свою країну Перу: ті ж автоперевізники, ті ж процеси і явища, від яких Перу відходить, а ми до них йдемо.

Це не про Світовий банк і його структури, які задля комерційних інтересів будуть шити з Вашої шкіри модні рукавички, якщо зиск буде більший.

Шановні учасники, це не про нас і не про Вас,

хоча й про отруту для нас.

 Ми говоримо про НАШІ гроші.

А що може бути для нас дорожче, ніж НАШІ гроші!

Галенко Іван Вікторович, к.т.н., (www.galenko.org.ua)

голова Комісії з інноваційної та інвестиційної діяльності

Ради національних асоціацій товаровиробників (www.rnat.org.ua)

при Кабінеті Міністрів України

ivgalenko@gmail.com

Відміна сертифікації харчової продукції – відкриття споживчого ринку України для контрафактної, фальсифікованої, неякісної та небезпечної продукції

23 грудня на офіційному сайті Міністерства економіки України була оприлюднена інформація Міністра економіки України Богдана Данилишина  про схвалення на засіданні Уряду, яке відбулося 23 грудня 2009 року,  підготовленого Мінекономіки розпорядження Кабінету Міністрів України "Про скасування  окремих пунктів Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації".

За словами Міністра економіки, Україна взяла на себе зобов’язання скасувати обов’язкову сертифікацію харчових продуктів з дати вступу до СОТ. Також, на думку Міністерства економіки України, сертифікація харчових продуктів не відповідає вимогам Закону України “Про безпечність та якість харчових продуктів” та Закону України “Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ” і призводить до дублювання повноважень контролюючих органів.

Міністром викривлена інформація щодо чинного законодавства України в частині контролю харчових продуктів.

По перше - Законом України “Про безпечність та якість харчових продуктів” сертифікація харчових продуктів віднесена до санітарних заходів, здійснення та впровадження яких, в межах компетенції, покладено також і на Держспоживстандарт. Таке положення Закону повністю відповідає міжнародним нормам, зокрема, Угоді про застосування санітарних і фітосанітарних заходів (SPS), якою сертифікація віднесена до санітарних заходів, які кожна держава - член СОТ має право застосовувати для забезпечення безпеки та життя і здоров'я громадян.

По - друге, низкою законодавчих актів України передбачено обов’язкову сертифікацію харчових продуктів, зокрема законами України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", “Про питну воду та питне водопостачання”, "Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них", "Про дитяче харчування".

По - третє питання виключення з Переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, харчових продуктів не входить до зобов’язань України, які визначені у Звіті Робочої групи з питань вступу України до СОТ. Зокрема, статтею 313 Звіту визначено, що Держспоживстандарт не має повноваження встановлювати обов’язкові вимоги щодо імпорту харчових та сільськогосподарських продуктів, що він не регулюватиме імпорт таких продуктів з країн-членів СОТ, не вимагатиме від імпортованих товарів відповідності добровільним (необов‘язковим) стандартам та зніме з себе повноваження щодо тестування або сертифікації імпортованих харчових продуктів.

Слід зазначити, що Держспоживстандарт не встановлює обов’язкові вимоги щодо імпорту харчових та сільськогосподарських продуктів (їх встановлює МОЗ) та не регулює імпорт таких продуктів з країн-членів СОТ (квотування відноситься до повноважень Мінекономіки). Також  він не вимагає від імпортованих товарів відповідності добровільним (необов‘язковим) стандартам. Сертифікація здійснюється виключно за обов’язковими показниками, встановленими до конкретних видів продукції, в т.ч. і стандартами, які мають обов’язковий характер. Крім цього  Держспоживстандарт, як центральний орган виконавчої влади, самостійно не може зняти з себе повноваження щодо здійснення тестування та сертифікації імпортних харчових продуктів, оскільки ці повноваження надані Держспоживстандарту законами України і зняти їх може тільки Верховна Рада України.

Питання скасування обов’язкової сертифікації харчових продуктів в Україні, не створивши відповідне законодавче поле, яке регулює виробництво та обіг харчових продуктів в розвинутих країнах, вже неодноразово піднімалось з боку певних кіл, які лобіюють інтереси імпортерів харчової продукції. Спроба протягнути це питання на законодавчому рівні отримала належний відсіч з боку депутатського корпусу Верховної Ради України, який переважною більшістю голосів відхилив законопроект №1363 від 17.01.2008 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стандартизації та обов’язкової сертифікації)” внесений Президентом України. У 2009 році також були відхилені законопроекти, які містили положення щодо скасування сертифікації в Україні.

Слід зазначити, що своє негативне відношення до скасування обов’язкової сертифікації харчових продуктів неодноразово висловлювали вітчизняні товаровиробники у своїх чисельних зверненнях до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Мінекономіки та Держспоживстандарту, оскільки це дасть перевагу імпорту перед вітчизняною продукцією.

На сьогодні до розділу 26 "Харчова продукція" Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 №28 та зареєстрованого в Мін'юсті 04.05.2005 за № 466/10746 включено лише 26 позицій  (із понад 160 позицій, які входять до 1-24 груп УКТ ЗЕД) харчової продукції, безпосередньо вживання якої без належного контролю може становити суттєву загрозу для життя та здоров'я людей. Ця продукція віднесена до продукції високого ступеню ризику відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, пов’язаної з виробництвом та обігом продукції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 № 1164.

На сьогодні для пересічного громадянина сертифікація є символом гарантії безпеки продукції, що реалізується на споживчому ринку України. Тому рішення Уряду про відміну сертифікації харчових продуктів в умовах світової фінансової кризи призведе до повернення України в питаннях якості та безпеки харчових продуктів до початку 90-х років, коли споживчий ринок України заполонили харчові продукти (імпортні та вітчизняного походження) низької якості та небезпечні для життя і здоров'я населення, підроблені та фальсифіковані продукти, з вичерпаними термінами придатності, тобто в більшій частині контрафактні. В той час, тільки завдяки введенню сертифікації, як найбільш ефективного механізму реалізації захисту вітчизняного ринку,  було стабілізовано ситуацію на споживчому ринку країни.

Хочу підкреслити, що всі розвинені країни дбають про захист свого споживчого ринку, шляхом застосування механізму технічного регулювання, зокрема застосовують сертифікацію продукції. Реалізувати харчові продукти без підтвердження їх безпечності відповідними документами, виданими або визнаними в межах ЄС, через ринкову мережу неможливо. В той час, як США вимагає відміни сертифікації харчових продуктів в Україні, у своїй країні встановили жорсткий контроль за імпортованими харчовими продуктами на законодавчому рівні. Канада, Австралія та Японія мають подібні системи контролю за імпортованою продукцією. Постачати харчові продукти на їх ринки без ретельного контролю з боку уповноважених державою органів неможливо! В той же час в цих країнах великі концерни мають підприємства, які виробляють продукцію без права її реалізації у власних країнах, і така продукція реалізується виключно на ринках країн третього світу і, в тому числі, в Україні.

Тому рішення Уряду про скасування сертифікації харчових продуктів у той час, коли всі розвинені країни, дбають про захист свого споживчого ринку шляхом застосування механізму технічного регулювання, не буде підтримано ні споживачами, ні вітчизняними товаровиробниками, чим буде підірвано авторитет Уряду в питаннях захисту національних інтересів.

Вважаю, що відміна на даному етапі сертифікації харчових продуктів не відповідає інтересам України та забезпеченню її національної безпеки і може призвести до негативних наслідків як для економіки країни в цілому, так і для здоров'я та життя населення України. Адже враховуючи зубожіння українського народу в умовах світової фінансової кризи, споживач купує більш дешеву продукцію, яка в результаті відміни сертифікації не буде контролюватися і може становити загрозу для його життя та здоров’я.

Питання щодо виключення харчової продукції з Переліку може розглядатися тільки після  створення в Україні власної моделі цілісної системи контролю, яка відповідатиме європейським вимогам з урахуванням та забезпеченням національних інтересів. Але до створення такої системи необхідно йти цивілізованим шляхом, не втрачаючи ті важелі і механізми, які забезпечують на цей час національну безпеку України.

Для приведення технічного регулювання до європейських та міжнародних вимог необхідно, в першу чергу створити відповідну законодавчу базу, а саме:

         - розробити та прийняти Верховною Радою України закон про державний ринковий нагляд.

         - законодавчо закріпити  відповідальність постачальника, імпортера за введення в обіг неякісної та небезпечної продукції.

На сьогодні згідно з законодавством повну відповідальність несе тільки вітчизняний товаровиробник. А іноземні виробники, як правило, не мають своїх повноважних представників в Україні, а отже не відповідають в Україні за неякісну та небезпечну продукцію.

- привести чинне законодавство України у відповідність з положеннями "Регламенту Європейського Парламенту і Ради 178/2002ЕС від 28 січня 2002 року "Про встановлення загальних принципів та вимог законодавства щодо харчових продуктів, створення Європейського органу з безпеки харчових продуктів та встановлення процедур у галузі безпеки харчових продуктів" та Регламенту (ЄС) № 882/2004 Європейського Парламенту і Ради від 29 квітня 2004 року "Про проведення офіційного контролю з метою забезпечення перевірок додержання закону про продукти харчування та фураж та правил, що стосуються здоров'я та благополуччя тварин".

- запровадити положення і стандарти Комісії "Кодекс Аліментаріус", застосування яких передбачене Законом України "Про безпечність і якість харчових продуктів".

- запровадити технічні регламенти на харчову продукцію.

Відповідно до Закону України “Про підтвердження відповідності” процедура виключення продукції з Переліку продукції, що підлягає обов’язкової сертифікації здійснюється після впровадження відповідних технічних регламентів на продукцію.

На сьогодні в Україні жодного технічного регламенту на харчову продукцію не запроваджено!

Одномоментна відміна сертифікації продукції може призвести до:

1. Створення сприятливих умов для ввезення в Україну небезпечної, фальсифікованої, недоброякісної продукції невідомого походження за демпінговими цінами, що негативно вплине на економіку вітчизняних підприємств, які виробляють аналогічну продукцію, та призведе до скорочення робочих місць завдяки створенню умов недобросовісної конкуренції.

2 Нівелювання досягнутих Україною міжурядових домовленостей щодо взаємного визнання робіт з сертифікації. Буде порушена система укладених Україною міждержавних угод з країнами СНД з цього питання (перелік Угод додається), а країни - не члени СНД, з якими відсутні такі угоди, не будуть прагнути до їх укладання.

Це означає, що Україна в односторонньому порядку відкриває свій ринок, а для експорту її власної продукції таких можливостей ніхто не надає. Отже вітчизняний товаровиробник змушений буде сертифікувати свою продукцію за кордоном залишаючи там свої кошти та сприяючи створенню за кордоном  додаткових робочих місць.

Слід зазначити, що країни СНД не відмовляються від захисту свого ринку шляхом обов'язкової сертифікації харчової продукції. Зокрема Російська Федерація, яка є найважливішим партнером у зовнішньоторговельних відносинах, має перелік харчових продуктів, що підлягають обов'язковій сертифікації, значно ширший, ніж Україна.

Тобто, Україна свідомо порушує вимоги Угоди ТБТ і встановлює для вітчизняних товаровиробників більш жорсткі умови. Вважаю, що такого собі не дозволяє жодна країна світу.